Вплив українських працівників у Польщі: ближчий погляд на динаміку ринку праці
Приплив українських робітників до Польщі. Основними причинами прибуття українських громадян до Польщі є економічні причини, такі як безробіття чи незадовільна заробітна плата. Тому українці активно шукають і швидко знаходять роботу в Польщі. Переважна більшість мігрантів, які перебувають у варшавській агломерації, це працюючі люди. 45,6% людей мають постійну роботу, а 47,9% працюють на посадах тимчасових. Українці, які ведуть власний бізнес, становлять незначний відсоток (0,3%)[1]. Отже, саме згадані вище відмінності в рівнях заробітків найманих працівників і є потужним стимулом для трудової міграції громадян України до сусідньої Польщі. Підтримується потужність цього міграційного потоку значною мірою завдяки не лише географічній, а й культурній, мовній та історичній близькості України та Польщі. Ця близькість зменшує мовні бар’єри при спілкуванні українців з місцевим населенням на роботі та в побуті, полегшує для них процедури соціальних комунікацій у польському суспільстві, прискорює адаптацію українських трудових мігрантів до умов праці та побуту в Польщі[2]. Загалом Польща нині є найбільшим реципієнтом українських трудових мігрантів у ЄС. Так, згідно з різними експертними підрахунками, у Польщі протягом року може працювати 1,2–1,5 млн українців. Це близько половини від сукупного числа українських громадян, що певний час протягом року працює за кордоном. За оцінками НБП, середньорічна кількість громадян України, які працюють у Польщі, становить близько 800 тис. осіб, хоча за деякими оцінками перевищують 1,2 млн осіб. Представник центрального банку пояснює це саме тим, що багато українців мають можливість працювати в Польщі лише кілька місяців на рік. Тому й показник середньорічної зайнятості українців менший. Причому польський ринок праці поглинає українську робочу силу як високої, так і низької кваліфікації[2].
Насамперед треба нагадати, що Польща сама є доволі значним постачальником власної робочої сили на ринки більш багатих країн Європи (Велика Британія, Нідерланди, Німеччина, Норвегія тощо). За оцінкою президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування В. Воскобойника, до такої трудової міграції залучено 2–2,5 млн поляків. За оцінками і деяких польських експертів масштаби щорічної трудової міграції з Польщі до європейських держав у допандемічний період становили 2,5 млн трудових мігрантів[2].
Водночас польська економіка, як складова економіки Європейського Союзу, в нинішньому столітті розвивається вельми динамічно. У поєднанні зі значною трудовою міграцією поляків до більш багатих європейських країн, це призводить до доволі усталеного зростання попиту на робочу силу на польському ринку праці. Більше того, за інформацією польських ЗМІ, у Польщі в певні періоди подекуди навіть відчувається певний дефіцит робочої сили[2].
EWL – одна з наймасштабніших компаній із працевлаштування в Євросоюзі. Діє платформа за підтримки Національного центру досліджень і розвитку Польщі. Компанія регулярно проводить соціологічні дослідження серед іноземців, які працевлаштувалися в країнах ЄС[3].
Виклики та можливості як для українських працівників, так і для польського ринку праці.Польський ринок праці відкритий на іноземців, особливо на українців, які охоче працюють у польських роботодавців. Багато поляків залишають країну і тим самим залишають відкриті вакансії. Це чудова можливість для українців, які приїжджають до Польщі у пошуках роботи. Для українців зарплата в Польщі набагато вища, ніж в Україні, тому вони охоче обирають цей напрямок через заробіток. Однак для поляків зарплата в країні занадто низька, тому Вони вирішують виїхати. Дані Державної служби статистики показують, що середня заробітна плата в Україні у вересні 2020 року становила 11,9 тис. гривень, тобто приблизно 1,5 тис. злотих. Це 30% середнього показника в Польщі за той самий місяць[1].
До речі, саме ця специфічна властивість ринку праці Польщі для українських заробітчан загалом доволі регулярно відслідковується польськими науковцями, рекрутинговими фірмами, ЗМІ та іншими зацікавленими суб’єктами. На цьому питанні ми ще зупинимося, оскільки воно має значення для розуміння перспектив подальшого розвитку ринків праці України та Польщі[2].
Таким чином, проведений вище аналіз показав тісний взаємозв’язок польського й українського ринків робочої сили в процесі їх функціонування. У цій системі польський ринок виступає в ролі реципієнта робочої сили, а український – у ролі її донора. Причому зазначений взаємозв’язок певною мірою функціонує за принципом заміщення: польські громадяни їдуть на роботу до більш багатих країн Європи (Великої Британії, Нідерландів, Німеччини, Норвегії тощо), а громадяни України їдуть до Польщі. Згідно з експертними оцінками, Польща нині є найбільшим реципієнтом української робочої сили серед країн світу. Причому ринок праці Польщі поглинає найрізноманітнішу за статтю, віком і рівнем кваліфікації українську робочу силу. Українська робоча сила, за визнанням польських фахівців, робить вагомий внесок у зростання польської економіки. Що ж стосується впливу міграції української робочої сили до Польщі на розвиток економіки нашої держави, то всебічно оцінити його значно складніше. Така оцінка повинна проводитися спеціально в контексті дослідження розвитку вітчизняного ринку праці та української економіки загалом[2].